Генеральне консульство України у Франкфурті-на-Майні

Київ 23:18

Права людини

Міжнародне співробітництво у сфері заохочення та захисту прав людини є одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики України. У цій галузі Україна співпрацює з правозахисними органами системи ООН, насамперед Радою ООН з прав людини та Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини, а також Радою Європи та Організацією з безпеки та співробітництва в Європі.

Метою такої співпраці є участь у вдосконаленні міжнародних стандартів і механізмів у сфері прав людини, впровадження цих стандартів у національне законодавство, систематичне представлення та захист національних доповідей про виконання Україною міжнародних зобов’язань у галузі прав людини, організація візитів представників міжнародних організацій, які здійснюють моніторинг за дотриманням прав людини у різних країнах світу.

МЗС також співпрацює з відповідними органами Європейського Союзу з метою сприяння вдосконаленню правової та інституційної інфраструктури держави, а також розбудові громадянського суспільства для досягнення «копенгагенських критеріїв» що стосується дотримання прав людини та основоположних свобод і функціонування національних інституцій у відповідності до принципу верховенства права. Відповідні напрями співробітництва будуть належним чином відображені у тексті майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. На нинішньому етапі співробітництво з ЄС у сфері захисту прав людини здійснюється шляхом виконання пріоритетів Порядку денного асоціації Україна–ЄС.

Відповідно до своєї компетенції МЗС здійснює загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів, стороною яких є Україна, та рішень міжнародних організацій у галузі захисту прав людини.

 

Рада ООН з прав людини

Рада ООН з прав людини є спеціалізованим правозахисним органом ООН і вважається найбільш авторитетною міжнародною установою у галузі захисту прав людини.

є міжурядовим органом в системі ООН, відповідальним за сприяння загальній повазі та захисту всіх прав людини в усьому світі та за розгляд ситуацій, пов’язаних з порушенням прав людини, а також підготовку відповідних рекомендацій. До компетенції Ради входить обговорення всіх тематичних питань та ситуацій у галузі прав людини, які потребують її уваги.

Раду ООН з прав людини було створено у 2006 році на виконання рішення Самміту глав держав та урядів (вересень 2005 р., м. Нью-Йорк) як допоміжний орган Генеральної Асамблеї ООН.

У своїй роботі РПЛ керується принципами універсальності, неупередженості, об’єктивності та невибірковості, а також принципом конструктивного міжнародного діалогу та співробітництва з метою сприяння заохоченню та захисту всіх прав людини – громадянських, політичних, економічних, соціальних та культурних прав, включаючи право на розвиток.

До складу РПЛ входять 47 держав-членів, які обираються на основі принципу справедливого географічного розподілу більшістю членів ГА ООН шляхом прямого таємного голосування. Членство в РПЛ відкрите для всіх держав-членів ООН. При обранні членів Ради, береться до уваги внесок кандидатів до справи сприяння та захисту прав людини та їхні добровільні зобов’язання у цій галузі.

Україна тісно співпрацює з РПЛ ООН як під час членства в цьому органі (2006-2011 рр.), так і як спостерігач

РПЛ регулярно збирається на засідання протягом року на свої регулярні сесії. Існує також механізм скликання спеціальних сесій РПЛ з метою попередження порушень прав людини та швидкого реагування на надзвичайні ситуації у сфері прав людини.

Основними механізмами забезпечення прав людини у світі РПЛ ООН є Універсальний періодичний огляд (УПО) та система спеціальних процедур. 

  • Механізм Універсального періодичного огляду є найбільш важливим інноваційним механізмом Ради. Кінцевою метою його функціонування є поліпшення ситуації у галузі прав людини в усіх країнах. Цей механізм покликаний забезпечити поширення, підтримку та захист прав людини на практиці. До його цілей належить також зміцнення потенціалу держави у сфері захисту прав людини, обмін прикладами найкращої практики між державами, співпраця у сфері заохочення та захисту прав людини, сприяння співробітництву в рамках Ради, її механізмів, а також інших правозахисних органів ООН.

    Під УПО підпадають усі без винятку держави-члени ООН. У жовтні 2011 року завершився перший цикл УПО (2008-2011 р.), в ході якого огляд пройшли 192 країни. Другий, цикл розпочався у червні 2012 року і триватиме до жовтня 2016 року.
  • Система спеціальних процедур (спеціальні доповідачі, незалежні експерти та робочі групи) є одним з головних механізмів РПЛ, створених для моніторингу ситуації у галузі прав людини в конкретній країні або з конкретних питань. Наразі існує 29 тематичних мандатів та 9 країнових.

    Основою їх діяльності є незалежність утримувачів спецмандатів, які виступають в особистій якості, та їхній практичний досвід. Незалежність статусу спецпроцедур має важливе значення для неупередженого виконання ними свої функцій.

    У рамках своєї діяльності більшість спеціальних процедур отримують інформацію щодо конкретних порушеннях прав людини і надсилають відповідні запити урядам держав. Утримувачі мандатів також здійснюють візити до країн для огляду ситуації у галузі прав людини на національному рівні. Після завершення візиту утримувачі спецмандатів готують доповідь, яка містить відповідні висновки та рекомендації.

    Дотепер понад 90 держав, у т.ч. Україна, оголосили „постійне запрошення” спеціальним процедурам, що означає їхню готовність прийняти візит будь-якого утримувача спеціального мандату. 

Управління Верховного комісара ООН з прав людини

Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) є органом, уповноваженим заохочувати та захищати права людини в усьому світі. УВКПЛ у своїй роботі керується наданим йому мандатом, Статутом ООН, Всесвітньою декларацією прав людини та наступними інструментами у галузі захисту прав людини, Віденською декларацією прав людини і Програмою дій Всесвітньої конференції з прав людини 1993 р., а також підсумковими документами Всесвітнього саміту 2005 року.

Робота УВКПЛ включає три головні аспекти: нормотворча діяльність, моніторинг та забезпечення прав людини.

Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) поєднує організаційні і координаційні функції, пов’язані з діяльністю всього правозахисного механізму системи ООН, здійснює окремі дослідження, надає консультативні та технічні послуги, поширює інформацію та видає публікації.

УВКПЛ виконує функції секретаріату для Ради ООН з прав людини, яка є ключовим міжнародним органом ООН у галузі прав людини, а також сприяє діяльності її механізмів - спеціальних процедур та Універсального періодичного огляду. Окрім того УВКПЛ надає адміністративні послуги базовим договірним органам – комітетам незалежних експертів, уповноваженим здійснювати моніторинг за дотриманням державами зобов’язань за відповідними договорами. 

УВКПЛ розташоване у Женеві. Водночас, статус і мандат УВКПЛ надає можливість взаємодіяти з урядами країн в усьому світі і надавати їм сприяння у  забезпеченні прав людини. УВКПЛ має вісім регіональних та десять країнових представництв. Окрім того, у складі 16 миротворчих місій ООН працює 420 співробітники з прав людини, в 14 державах при країнових командах ООН діють радники з прав людини.

З січня 2012 р. в Представництві ООН в Україні запроваджено посаду радника з питань прав людини, що сприяло активізації  співпраці УВКПЛ з українською стороною насамперед із залучення в Україну необхідної технічної та консультативної допомоги.  

У грудні 1993 року рішенням Генеральної Асамблеї ООН було засновано посаду Верховного комісара ООН з прав людини - головної посадової особи ООН у галузі прав людини, покликаної забезпечити правозахисну діяльність в усьому світі. Верховний комісар очолює УВКПЛ та координує зусилля ООН у галузі прав людини.

Верховний комісар призначається Генеральним секретарем ООН та затверджується Генеральною Асамблеєю ООН згідно з принципом географічної представленості. Посада Верховного комісара відповідає статусу Заступника Генерального секретаря ООН.

Наразі Верховним комісаром ООН з прав людини є Наванетхем Пиллэй (Південно-Африканська Республіка), яку була затверджена на цю посаду Генеральною Асамблеєю ООН за представленням Генерального Секретаря ООН.

Наванетхем Пиллэй приступила до виконання своїх обов’язків 1 вересня 2008 року. Її мандат було продовжено ще на два роки, починаючи з 1 вересня 2012 року. 

Рада Європи

Членство України у Раді Європи (РЄ) є важливим чинником інтеграції країни у єдиний європейський правовий простір шляхом приведення національного законодавства у відповідність до норм і стандартів організації. Основні напрями співробітництва України та РЄ, серед яких забезпечення прав людини та соціальної єдності, реформування судової системи, боротьба із корупцією, покладено в основу Плану дій РЄ для України на 2011-2014 рр..

Відповідно до Статуту РЄ, Україна представлена у всіх головних органах РЄ. У травні - листопаді 2011 р. Україна головувала в Комітеті Міністрів РЄ.

Одним з важливих напрямів сприяння Ради Європи соціально-правовому розвитку нашої держави є наближення правових стандартів в Україні до стандартів Ради Європи в галузі прав людини та верховенства права шляхом приєднання України до конвенцій, які складають договірну базу Ради Європи.

Основною міжнародною угодою РЄ, завдяки якій держави-члени цієї Організації забезпечують захист прав людини та основоположних свобод, є Європейська конвенція з прав людини 1950 року (повна назва - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод).

Україна підписала Європейську конвенцію з прав людини 9 листопада 1995 року. Після її ратифікації Верховною Радою України 17 липня 1997 року та з набранням нею чинності для України наша держава визнала для себе обов’язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

З метою дотримання Україною зобов’язань,

що випливають з її членства в Раді Європи, та задля ефективного виконання статті 46 Європейської конвенції з прав людини, згідно з якою держави-учасниці зобов’язуються виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, де вони є сторонами, 23 лютого 2006 року було ухвалено Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Він зафіксував на законодавчому рівні систему інституційних та процедурних механізмів виконання рішень ЄСПЛ та запобігання новим порушенням Конвенції. 14 січня 2011 року Уряд України подав на розгляд Верховної Ради України проект Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, який 5 червня 2012 року було ухвалено. Цей Закон є необхідним правовим підґрунтям для виконання рішень ЄСПЛ.

Представництво України в ЄСПЛ здійснює Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини.

Організація з безпеки та співробітництва в Європі

Україна є учасницею Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) з 30 січня 1992 року. Сьогодні ОБСЄ – це єдина трансатлантична безпекова структура, повноправним членом якої є Україна.

56 держав-учасниць ОБСЄ обговорюють питання зміцнення безпеки на просторі від Ванкувера до Владивостока у трьох вимірах: військово-політичному, економіко-довкільному та гуманітарному.

Гельсінкський Заключний Акт 1975 року, який визначив засади співробітництва держав в Європі, став першим міжнародним документом, який визнав захист прав людини та основних свобод предметом міжнародної уваги. З моменту його підписання держави-учасниці ОБСЄ взяли значну кількість політичних зобов’язань, що належать до т.зв. «людського» виміру всеохоплюючої концепції безпеки, прийнятої ОБСЄ. Зазначені зобов’язання стосуються прав людини та основних свобод, демократії, включаючи демократичні вибори і демократичне управління та інститути, толерантності та недискримінації, верховенства права і прав осіб, що належать до національних меншин тощо.

Україна бере активну участь у заходах, що здійснюються під егідою ОБСЄ з правозахисної проблематики - робочих зустрічах і нарадах, конференціях, круглих столах, семінарах.

Україна активно співпрацює з інститутами Організації, які опікуються гуманітарною тематикою, насамперед з Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин (ВКНМ), Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) та Представником ОБСЄ з питань свободи ЗМІ (ПЗМІ).

Україна підтримує діяльність ВКНМ як міжнародно визнаного інституту, який займається проблематикою національних меншин в контексті раннього попередження конфліктів. Україна співпрацює з ВКНМ з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, в Україні, а також з проблематики національних меншин у відносинах нашої держави з іншими країнами.

Важливою складовою взаємодії України з ОБСЄ є організація БДІПЛ міжнародного спостереження за перебігом виборів в нашій країні. За підсумками президентських виборів в Україні 2010 року Місія спостереження ОБСЄ зробила позитивні висновки щодо виборчого процесу в нашій державі та внесла рекомендації щодо його подальшого вдосконалення. Україна здійснбє спільні з БДІПЛ проекти з підготовки правоохоронних органів у сфері боротьби із злочинами, мотивованими ненавистю.

Україна також співпрацює з ПЗМІ з питань зміцнення свободи слова в державах-учасницях ОБСЄ, інформуючи його про заходи, які вживаються в Україні для забезпечення свободи висловлювання, надає вичерпну інформацію з питань, які порушує ПЗМІ перед українською стороною, у сфері свободи ЗМІ, безперешкодної діяльності журналістів, здійснює спільну проектну діяльність.

Продовжується активне співробітництво із Спеціальним представником ОБСЄ з питань боротьби з торгівлею людьми в контексті обговорення шляхів залучення ОБСЄ до реалізації державної програми боротьби з торгівлею людьми.

Міністерства і відомства України здійснюють спільно з ОБСЄ проекти, які реалізуються в Україні за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні, зокрема за такими напрямками: подальше зміцнення верховенства права в Україні; зміцнення потенціалу державних органів і громадських організацій у сфері боротьби з торгівлею людьми, допомога жертвам, протидія насильству в сім’ї, захист прав людини в місцях обмеження/позбавлення волі; запобігання та боротьба з корупцією в Україні; підтримка розвитку адміністративної юстиції, національного конституційного права.

Міжнародні методичні матеріали з підготовки національних планів дій по реалізації Стратегій у сфері прав людини

У жовтні 2014 р. Президент України підписав Указ (№ 811/2014 від 15.10.2014 р.) «Про розроблення Національної стратегії у сфері прав людини» на виконання якого причетні органи влади спільно з громадянським суспільством та із залученням міжнародних організацій розпочали її підготовку у рамках робочої групи, створеної Міністерством юстиції  України.

Національна стратегія у сфері прав людини має стати рамковим документом, розрахованим на тривалий термін та спрямованим на реалізацію пріоритетних завдань у сфері прав людини з метою усунення підґрунтя порушень прав і основоположних свобод людини та впровадження ефективних механізмів забезпечення їх захисту та реалізації.

При розробці Національної стратегії Україна орієнтується на стандарти, встановлені у документах ООН, РЄ, ОБСЄ з прав  людини, та стратегічні рамки ЄС щодо прав людини та демократії.  

Після завершення роботи над Національною стратегією у сфері прав людини наступним етапом має стати розробка Національного плану дій з її реалізації. Як свідчить практика, національні плани виявилися корисними інструментами для виявлення та усунення прогалин у галузі захисту прав людини в рамках європейських та міжнародних стандартів, а також для уточнення розподілу обов'язків влади і неурядових організацій у багатьох країнах.

Процес підготовки та реалізації національного плану дій з прав людини

Handbook on National Human Rights Plans of Action

EU Strategic Framework and Action Plan on Human Rights and Democracy

Стратегічні рамки ЄС щодо прав людини та демократії